Мороз Тетяна

Майстер виробничого навчання.

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ В УМОВАХ КОМПЕТЕНТІСНОГО ПІДХОДУ

 

      У статті проведено аналіз наково-педагогічної літератури з питання компетентісного підходу під час проведення уроків виробничого навчання. Дано визначення основним поняттям статті. Окреслено мету та методичні аспекти проведення уроків виробничого навчання.

Ключові слова: технологія приготування страв, кулінарія, навчання, освітня діяльність.

Постановка проблеми.

      Технологічна освіта, як один із предметів,  знайомить здобувачів освіти з різними видами технологічних робіт, однією із таких виступає робота над власним проєктом приготуваннястрав. Навчання відбувається під час професійно-практичної підготовки та забезпечує здобувачів освіти різними компетентностями та компетенціями з предмету, тому актуальним наразі є визначення деяких питань компетентісного підходу на уроках виробничого навчання.

Аналіз досліджень і публікацій

     Питання компетентісного підходу в рамках технологічно освіти розглядають у своїх роботах : Бєлікова І. [1], Бібік Н. [2], Ващенко Л. [2], Коберник О. [3-5], Кудря О. [6], Нікуліна А. [7], Овчарук O. [2], Сидоренко В. [8], Сілаєва І. [7], Ткачук С. [9], Хищенко О. [10], Шевчук С. [7], Шухніна O. [1], Ящук С. [11] та інші.

Мета статті –  визначити методичні аспекти уроків виробничого навчання у ЗПТО.

 

 

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження.

Основні характеристики компетентісного підходу так як універсальність, відкритість, відповідність потребам простору і часу дають можливість вчити здобувачів освіти не  тільки у період навчання у ЗПТО, а й у подальшому, самостійному житті [3].

    Державний стандарт освіти України (2020 p.)  передбачає певні «вимоги до обов’язкових результатів навчання та компетентностей здобувача загальної середньої освіти та ЗПТО відповідного рівня, що є актуальним і для технологічної освіти в тому числі [4].

     Багатогранна палітра компетентностей та кометенцій має певні розбіжності у термінології, у розумінні сутності , однак є майже ідентичною у реалізації життєвих принципів майбутнього суспільного життя випускника [3]

Схиляюся до думки, що

Компетентність – це здатність особистості ефективно застосовувати набуті знання, уміння й навички у певній галузі професійної діяльності та повсякденній життєдіяльності [2]

Компетентності – це певні конструкти, що визначають спрямованість компетентної особистості [2].

    Основною метою проєктно-технологічної освіти здобувача освіти в умовах техногенного середовища є  формування такої особистості, яка буде мати навички технічності, знати технології процесів, бути освіченою особистістю в рамках цифрової діяльності і так далі. Проектно-технологічна діяльність учнів  закладу професійно-технічної освіти здійснюється в рамках навчання у закладі [4].

    В цілому, якщо говорити про учнів ЗПТО, то проведення уроків виробничого навчання в умовах компетентісного підходу  забезпечує:

‑ розвиток індивідуальних особливостей учня;

‑ мотивацію до навчання та самоосвіти;

‑ вибір об’єктивних видів для майбутньої трудового діяльності, зважаючи на власні особливості та зацікавленіст;ь

‑ формування знань, вмінь, навичок, які допоможуть здобувачу освіти у майбутній роботі на виробництві в сучасних умовах;

‑ самореалізацію власного «Я»;

‑ соціальну відповідальність;

‑ самооцінка та самокорекція власної робочої діяльності [6];

    Мета проведення уроків виробничого навчання - це ознайомити учнів  з фізіологією харчування; товарознавством харчових продуктів; практичне оволодіння технологіями первинної обробки продуктів, виготовленням напівфабрикатів і приготуванням страв; відомостями з калькуляції, обліку та контролю якості харчової продукції. [6]

    Професійно-практична підготовка - це певна педагогічна діяльність майстра виробничого навчання, яка має спрямованість на формування у здобувачів освіти  готовності до трудових відносин в умовах сучасного світу, адекватного відношення до себе, як до особистості та майбутнього працівника виробництва галузі [10].

    На уроках виробничого навчання майстер має ставити перед собою такі задачі як організація науково-практичної діяльності учня, формування певних компетенцій та компетентностей з технології приготування їжі, загальних навичок працювати у колективі, профорієнтаційний напрям роботи і т. д. Все це можливо, якщо майстер виробничого навчання буде використовувати спеціальні методи та прийоми навчання здобувачів освіти. [6]

    Розглянемо декілька з них. Серед методів навчання в першу чергу виділяємо метод проєкту. Це основний вид роботи учнів на уроках, результатом якого є готовий виріб, а нашому випадку страва.

    Інформаційно-рецептивний методо навчання, це метод, при якому майстер виробничого навчання застосовує словесне пояснення матеріалу, показує відеоматеріали, практикує роботу з підручником, інструкційними та технологічними картками.

    Метод повторення. В основі кулінарії лежить приготування страв, вміння обробки продуктів та їх підготовка. Тому майстер, в першу чергу, показує на власному прикладі як робити ті чи інші операції і вже потім передає таку можливість учням ЗПТО.

    Метод дослідження. Мета використання такого методу у тому, що це спонукає учнів до самостійного пошуку відповідей на всі питання уроку. Такий метод рекомендовано застосовувати, коли учні більш-менш ознайомлені з предметом і темою уроку і здатні до роботи самостійно.

    Метод творчого пошуку. Цей метод використовується педагогами здавна, але на уроках виробничого навчання він не абияк актуальний, тому що створення нової страви або її удосконалення ‑ це велика робота, і допомога майстра тут саме у тому, що він спонукає учнів до творчого пошуку вирішення питання. Таким чином учень самостійно може придумати власну страву, або удосконалити її.

    Виробниче навчання має наступні завдання: сприяти індивідуальному розвитку особистості та розкриттю її творчого потенціалу через формування ключових та предметних компетентностей.

    Ключові компетентності представляють собою знання, уміння і навички, які охоплюють основні галузі загальноосвітньої підготовки і формуються або поглиблюються здобувачами освіти в контексті технологічної освіти, завдяки проєктно-технологічній діяльності.

    Вони розвиваються через застосування проєктної технології та інших інтерактивних методик навчання, сприяючи партнерській взаємодії між усіма учасниками проєкту. Ключові компетентності включають в себе навички спілкування рідною мовою та іноземними мовами, математичні та природничі компетентності, компетентність у використанні цифрових технологій, навички навчання і саморозвитку, розуміння соціальних і громадянських аспектів, ініціативність і підприємливість, а також усвідомлення та вираження культурних цінностей.

    Зазначені компетентності враховано у структурі та змісті очікуваних результатів освітньої діяльності старшокласників в процесі професійно-практичної підготовки.

    У процесі проєктно-технологічної діяльності, кожна з ключових компетентностей формуються за таких умов:

    Навички спілкування рідною мовою і іноземними мовами. Спілкування рідною мовою - ця компетентність розвивається під час творчої проєктної діяльності учнів, коли вони вживають технічні терміни та обговорюють питання, пов’язані з проєктом, як усно, так і письмово.

    Спілкування іноземними мовами - учні можуть розвивати свій словниковий запас іноземних слів, пов’язаних із процесами створення виробів чи реалізацією проєкту. Вони можуть вдосконалювати свої навички використання іноземних мов у процесі пошуку інформації для проєкту, наприклад в Інтернеті.

    Математичні та природничі компетентності. Учні розвивають математичну компетентність, коли обчислюють кількість інгредієнтів для приготування страв, розраховують вартість продуктів та планують бюджет для приготування страви. Ключова компетентність у природничих науках розвивається через вивчення технологічних аспектів приготування, використання різних інгредієнтів та їх взаємодію у створенні страв.

    Компетентність у використанні цифрових технологій. Учні використовують цифрові ресурси та програми для пошуку рецептів, розрахунку калорійності страв, вивчення нових кулінарних технік і методів приготування. Також, вони можуть створювати електронні кулінарні журнали, щоб зберігати свої рецепти та ідеї страв. У цьому процесі учні набувають навичок роботи з комп’ютерами та цифровими пристроями, що є важливими для сучасного життя та кар’єри.

    Навички навчання і саморозвитку. Уміння вчитися під час виробничого навчання формується в умовах проєктної діяльності. Учні самостійно визначають завдання для роботи над проєктом, встановлюють освітні цілі та планують шлях до їх досягнення. Вони усвідомлюють, які знання та навички потрібно набути, щоб впоратися з проєктом, і активно працюють над їхнім здобуттям. Такий підхід сприяє розвитку саморегуляції, плануванню та оцінюванню власного навчання учнів у контексті кулінарної тематики.

    Розуміння соціальних і громадянських аспектів. Соціальна і громадянська компетентність здобувачів освіти формується під час спільної роботи у групових кулінарних проєктах, де вони навчаються співпрацювати з іншими для досягнення загальних результатів, вирішувати конфлікти та взаємодіяти в колективі.

    Ініціативність і підприємливість. Під час уроків виробничого навчання ці компетентності формуються шляхом розвитку творчого мислення учнів. Учні навчаються генерувати та обговорювати ідеї для приготування страв, а також виробляти рішення та визначати оптимальні шляхи розв’язання гастрономічних завдань. Вони аналізують можливі ризики та помилки, які можуть виникнути під час приготування страв, і роблять вибір, щоб досягнути запланованого результату. Такий процес включає в себе елементи творчості, аналізу та ризику, що сприяє формуванню відповідних компетентностей учнів.

    Усвідомлення та вираження культурних цінностей формуються шляхом вивчення культурних аспектів гастрономії та приготування страв. Учні мають можливість досліджувати кулінарні традиції та страви різних країн і культур.

    Предметна компетентність - це проєктно-технологічна компетентність. Вона формується через здатність учнів застосовувати технологічні знання та навички в процесі приготування страв і кулінарних виробів. Вони вчаться визначати завдання для конкретного кулінарного проєкту, розробляти план підготовки та виконання страв, використовувати дослідницький та творчий підхід у процесі готування. 

 Результатними уроків виробничого навчання здобувачами освіти є:

‑ основних технологій приготування їжі;

‑ вивчення обладнання, інструментів, інвентарю та вміння його застосувати;

‑ вміння визначити чинники, які впливають на якість продукту (його хіміко-фізичні та біологічні показники);

‑ знати термінологію кулінарії та вміти активно нею оперувати;

‑ називати основні групи страв та кондитерських виробів;

‑ підбирати посуд для подачі та вміти оформляти, декорувати  та подавати страви.

    Висновки. Тож використання спеціальних методів на уроках виробничого навчання  стимулює проведення професійно практичної підготовки у процесі компетентісного підходу.

 

БІБЛІОГРАФІЯ

1.                Бєлікова І.. Шухніна O. Організація і методика проведення занять з розділу Обробка харчових продуктів [Текст]: [урок кулінарії]. Трудове навчання. Шкільний світ. 2010. № 1. С. 5-7.

2.                Бібік Н. М., Ващенко Л. С.. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: колект. монографія / за ред. О. В. Овчарук. К.: К. І. С., 2011. 111

3.                Коберник О.  Методика організації проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання. Науковий світ, 2015. 92 с.

4.                Коберник О. М. Інноваційні педагогічні технології у трудовому навчанні. Тернопіль: «Азбука», 2017. 208 с.

5.                Коберник О. Проектна-технологія на уроках трудового навчання. Трудова підготовка в закладах освіти. 2018. № 1. С. 4.

6.                Кудря О.В. Методика вивчення основ кулінарії на уроках трудового навчання :навч.-метод. посіб. / Полтав. нац. пед. ун-т імені В.Г. Короленка. Полтава: Астрая, 2020. 116 с

7.                Нікуліна А.С., Сілаєва І.Є, Шевчук С.С. Сучасний урок у школі: проектування, організація, аналіз: Методичний посібник.  Донецьк: ДІПО ІПП. 2018 160 с.

8.                Сидоренко В. Проектно-технологічний підхід як основа оновлення змісту трудового навчання школярів. Трудова підготовка в закладах освіти. 2017. № 1. С. 2-4.

9.                Ткачук С. І., Коберник О. М. Основи теорії технологічної освіти: навч. посібн. Умань: Вид.-поліграф. центр «Візаві», 2014. 304 с.

10.            Хищенко О. О Особливості організації проектно-технологічної діяльності учнів на уроках технологій. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. К., 2017. С. 29-32.

11.            Ящук С. Організаційно-методичні умови проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання. Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. зб. наук. праць Уманського держ. пед. ун-ту ім. Павла Тичини. К.: Міленіум, 2014. С. 160-170.

12.            Ящук С. Суть та структура проектно-технологічної діяльності учнів. зб. наук. праць Уманського держ. пед. ун-ту ім. Павла Тичини. К.: Наук. світ, 2012. С. 298-304.